Китай робить ставку на розподіл сфер впливу

Пекін намагається повністю контролювати спірну частину Південно-Китайського моря завдяки економічному тиску на своїх суперників і в той же час — зберігаючи Вашингтон поодаль від сфер свого впливу. Ситуація загострилася після створення штучних островів, на яких планується розміщення військової техніки.

претензії КНР alter idea

Згідно оприлюдненим планам, Китай на цих островах триматиме три полки з винищувачами останнього покоління. 1294 га рекультивованих під військові цілі земель достатньо для того, щоб контролювати морську територію площею в 3,5 мільйона квадратних кілометрів. Штабні приміщення були задіяні вже в березні цього року.

Спільні військові навчання з Росією

Ще однією ознакою посилення морського контролю слід вважати заяву офіційного інформаційного агентства Сіньхуа, згідно з яким  18 червня до китайської флотилії у складі есмінця, фрегата, корабля постачання та гвінтокрила  приєдналися російські судна для проведення спільних військових навчань, які починаються на Південно-Китайському морі. Як відомо, Росія має другі за потужністю збройні сили в світі, Китай знаходиться на третій сходинці рейтингу.

«Я думаю, існує негласне розуміння того, що Китай, без сумніву, має бути зупинений»,- заявив Коллін Кох, експерт з морської безпеки Наньянського технологічного університету в Сінгапурі. «Я думаю, Китай — домінуючий гравець там, крім США»

Лінія контролю

Просування Китаю як морської держави – політика останніх п’яти урядів, яка підкріплюється необмеженими можливостями китайської дипломатії після кількох десятиліть бездіяльності в регіоні. Тепер очевидно, що Пекін має намір контролювати не тільки сушу в геополітичній проекції «нового» Шовкового шляху, але й значну частину морського простору, де задіяні ряд військових та громадських проектів. Найближчий до континенту повітряний та морський простір Пекін вважає своєю інфраструктурною власністю. Вона забудована майже на 90%.

В той же час американські експерти кажуть, що Пекіну не вистачає «історичного прецеденту», щоб заявити права на весь Південній Схід. Для цього, мабуть, й потрібні росіяни: досвіду в проведенні історико-культурологічних війн у них досить, та й КПК потрібно звалити вину за загострення ситуації у разі провалу запланованого геополітичного стрибка. Так що Путін для «друга Сі» — корисний ідіот, не більше. Але цього, здається, в Кремлі не розуміють.

Але певне занепокоєння китайськими діями вже висловили Бруней, Малайзія, Тайвань, В’єтнам і Філіппіни, які опинилися в зоні можливого геополітичного «удару». Вважається, що на першому етапі Пекін захопить морські промисли цих країн, на другому в рознос підуть судноплавні шляхи. Потім вже – після задіяння «історичного» прецеденту – Китай розгорне парасольку безпеки над всім регіоном, під якою Москві буде тісно, якщо, звичайно, вона не задовольниться вассальною роллю струшувача дощових крапельок.

Китайська дипломатія

Керівництво Комуністичної партії активізувало один на один діалог зі слабшими у військовому розумінні країнами Південно-Східної Азії після того, як світовий арбітражний суд виніс декілька рішень проти економіко-правових претензій Пекіну на морське домінування. І зараз Пекін намагається прикупити еліти вищевказаних країн аби приглушити будь-який протесту проти своєї військово-морської експансії.

Наприклад, минулого року Філіппінам було запропоновано 24 $ млрд в якості допомоги та інвестицій, туристичний сектор В’єтнаму вже давно скуплений китайськими компаніями, а Малайзія (правлячий клас, точніше кажучи) вважає Китай своїм головним інвестором і торговим партнером.

США відступають від Південно-Китайського моря

В принципі, подібна ситуація – катастрофа, вважаючи, що Південно-Східна Азія, включаючи В’єтнам і Філіппіни, завжди дивилася на Сполучені Штати як на протидію китайському поглинанню. Тепер же президент США Дональд Трамп хоче допомогти Китаю зупинити ракетну програму Північної Кореї. А відтак – Вашингтон вимушений йти баш-на-баш у питанні геополітики. Хоча сказати, що американський уряд монолітний у підтримці китайських зовнішньополітичних планів, навряд чи можна. І тут ще одна пунктирна лінія для розмежування позицій Конгресу та Білого дому. Свідоцтво тому – вихід США із зони Транс-Тихоокеанського партнерства. Мотивація, звичайно, економічна, але причини, здається, все ж таки геополітичні.

Тепер же все залежить, яку позицію займе адміністрація Трампа і в корейському, і в китайському питаннях. Направлення флотілій до берегів КНДР – одне, а Китай — зовсім інше. Південно-Китайське море задає інший формат, видимих конфліктів тут не існувало, поки вони не були штучні створенні Пекіном. І якщо Білий дім буде мовчати (в політичному сенсі слова), то це означатиме, що офіційний Вашингтон неофіційно погодився на китайське домінування в регіоні. А це вже – розділення сфер впливу, але вже по іншим кордонам, ніж у ХХ сторіччі.

Короткий URL: http://alter-idea.info/?p=22243

Добавил: Дата: Июн 19 2017. Рубрика: Геополитический контекст. Вы можете перейти к обсуждениям записи RSS 2.0. Все комментарии и пинги в настоящее время запрещены.
Loading...
Загрузка...

Комментарии недоступны

Загрузка...
Карта сайта
Войти | Дизайн от Gabfire themes