Львів як столичне місто в Україні та в Польщі

ХІV Українсько-польська наукова конференція «Львів: місто – суспільство – культура», яка відбулася 24-25 травня 2018 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка, об’єднала провідних дослідників обох держав довкола дискусій про історію столиці Галичини як міста, яке у різні періоди було осередком політичного, інтелектуального та культурного життя різних народів.

Львів alter idea
Традиція проведення наукового зібрання доволі тривала: конференції під такою назвою відбуваються з 1992 року почергово у Львові та Кракові. За цей час вони здобули визнання наукової спільноти як важливий форум для представлення та обговорення результатів досліджень з історії Львова. На сьогодні це найбільш тривала українсько-польська конференційна співпраця. За результатами попередніх конференцій опубліковано десять томів матеріалів. Одинадцятий том підготують за підсумками цьогорічного форуму, який був присвячений проблематиці Львова як «столичного міста».

«Багатовимірність культурного, суспільного, історичного життя Львова завжди продукує потребу нового дискурсу, – зазначила проректор з науково-педагогічної роботи та міжнародної співпраці ЛНУ ім. Івана Франка Марія Зубрицька. – Насправді ми маємо небагато досліджень саме з цього ракурсу (Львова як столичного міста. – Авт.), і я сподіваюся, що доповіді, обговорення, обмін думками якраз доповнять науковий дискурс Львова як міста культури, міста освіти, міста науки, – ще й як міста бурхливого громадського життя».

Упродовж роботи наукового форуму його учасники розглянули «столичність» Львова з двох перспектив: як частину місцевої культурної та інтелектуальної традиції, а також крізь призму конкретних історичних подій, коли Львів був фактичною столицею (як-от у часи Галицько-Волинської держави чи Західноукраїнської Народної Республіки) або ж перебував у статусі центру великих адміністративно-політичних утворень у складі різних держав.



Один із співорганізаторів наукового зібрання, заступник декана історичного факультету Львівського університету Мар’ян Мудрий у коментарі «Polukr.net» зазначив, що для кожної конференції з «львівського циклу» організатори шукають теми, які об’єднують вчених і дають конкретні наукові результати, тобто «формують тези і думки, що будуть відкривати мисленнєві, історіографічні та джерелознавчі перспективи для подальших наукових досліджень».

Щодо цьогорічної конференції, то, за оцінкою організаторів, її результати навіть перевершили очікування, адже питання столичності Львова на науковому, конференційному рівні розглядалося вперше. А відтак, теми доповідей абсорбували широкий спектр ключових аспектів життя міста упродовж століть – духовний, соціальний, культурний, політичний, економічний. Вчені провідних установ України та Польщі розглянули місто в контексті інших європейських культурних та політичних столиць з усіма їхніми перевагами та недоліками – Києва, Відня, Варшави, Кракова, Праги тощо.

«Коли ми спершу говорили про столичність, то навіть не задумувалися, що це поняття може існувати на дуже багатьох рівнях. Львів у надзвичайно різних контекстах і в різні епохи міг виступати столицею практично для всіх народів, які тут мешкали, – українців, поляків, вірмен та євреїв. Звичайно, кожного разу в різних аспектах. Зокрема, політичних та державних – як це є у випадку українців, коли йдеться про Галицько-Волинську державу чи Західноукраїнську Народну Республіку. Поряд із цим Львів також був столицею і для інших народів, якщо говорити про столицю інтелектуальну, про місто, яке давало прихисток, об’єднувало людей», – зазначив Мар’ян Мудрий.

Практичні напрацювання цілої серії спільних форумів мають прямий вплив на формування наукової та громадської думки в Україні, Польщі та інших країнах, а також сприяють історичному порозумінню між державами. Про це свідчать численні покликання на дослідження науковців, які раніше брали участь у конференціях з цього циклу.

«Низка спільних конференцій якнайкраще сприяє процесові українсько-польського порозуміння. Ми бачимо багаторічний приклад існування середовища українських та польських вчених, а також науковців з Австрії, Німеччини, Сполучених Штатів Америки, які досліджують цю проблематику. Кожен учасник наших форумів – а це люди, які мають надзвичайно широке коло наукових зв’язків, – стає у своїх інтелектуальних осередках носієм знань про Україну», – зазначив Мар’ян Мудрий і додав, що неодноразово був свідком того, як у різних виступах та різних текстах вчені включали у порівняльні контексти аргументи й матеріали з попередніх конференцій.

Втім, завданням конференції є не лише напрацювання конкретних наукових матеріалів, а й формування певних логічних конструкцій щодо того, як слід вивчати історію Львова. Уже зараз дослідження, які були представлені на попередніх конференціях, увійшли до енциклопедичних видань про Львів та Львівський університет.

«Напрацювання конференції активно проникають у публічну сферу. Це справа не миттєва і часто інерційна, але помилково було б вважати, що думка не керує світом. Практика показує, що думки, які формує ця конференція, творять хороше поле для добросусідських стосунків між Україною та Польщею, і насамперед створюють інтелектуальні, товариські середовища. Часто від конференції відбруньковуються окремі групи, які усвідомили, що про складні речі можна говорити дуже зрозуміло, приязно, не виставляючи рахунків минулому, а навпаки – намагаючись перетворити його на майбутнє», – наголошує Мар’ян Мудрий.

Розширення парадигми і категоріальної бази наукових досліджень можна вважати ще одним вагомим здобутком конференції. Ректор Педагогічного університету у Кракові Казімєж Карольчак назвав основним результатом цих наукових форумів великий поступ у сфері досліджень історії Львова й інтенсифікацію співпраці між українськими та польськими істориками.

«Коли ми розпочинали серію цих конференцій у 1992 році, то науковці – як українські, так і польські – не до кінця навіть розуміли, як досліджувати Львів, а наші знання про це місто вичерпувалися працями, які з’явилися до Другої світової війни. Окрім того, польські вчені досліджували Львів тільки зі своєї сторони, а українці – зі своєї. Натомість на наших конференціях ми спільно говоримо про історію українців, поляків, а також вірмен та євреїв, які мешкали у Львові», – зазначив Казімєж Карольчак.

Водночас ректор поскаржився, що, на превеликий жаль, політики зазвичай не читають наукових праць учасників конференцій, маючи іншу «підживу» для прийняття рішень. Втім, професор Карольчак переконаний, що результати конференції все ж певним чином впливають на суспільні й наукові середовища Польщі. «Історик завжди мріє, аби його напрацювання вчили тих, хто керує суспільством зараз. Але це тільки мрії, бо політики, які при владі, зазвичай не вчаться на історичних помилках і знову їх допускають. Втім, конференція таки покликана до того, аби допомагати приймати правильні рішення», – наголосив Казімєж Карольчак.

Джерело

Короткий URL: http://alter-idea.info/?p=35811

Добавил: Дата: Июн 8 2018. Рубрика: Kulturpolitik. Вы можете перейти к обсуждениям записи RSS 2.0. Вы можете сделать trackback вашей записи
...

Добавить комментарий




Загрузка...




Погода