Про трагедію рейсу MH17 поступово забувають — експерти

17 липня 2014 року в небі над Донбасом в районі міста Торез сталася авікатастрофа. За попередніми даними експертів, ракета класу повітря-земля, випущена з ракетно-зенітного комплексу (ЗРК) «Бук» збила пасажирський літак Boeing777 рейсу МН17, що слідував маршрутом Амстердам – Куала-Лумпур. Внаслідок цього загинули 283 пасажири і 15 членів екіпажу. Україна вважає винними у трагедії бойовиків і Росію, яка озброїла їх ЗРК. У Росії ж ледь не основною версією тамтешня пропаганда зробила легенду, за якою МН-17 збив українських військовий літак Су-25. Проте незалежні експерти відкинули цей фейк із самого початку розслідування. Зокрема, російський експерт Вадим Лукашевич в інтерв’ю «Главкому» докладно пояснив, чому ця версія є хибною.

Попередній звіт голландської Ради безпеки був опублікований 9 вересня 2014-го року. А трохи більше ніж за місяць Радбез цієї країни опублікував підсумковий документ, згідно із яким руйнування літака було викликано вибухом ракети, випущеної із ЗРК «Бук». Із 7 серпня 2014 року над розслідуванням працює грума міжнародних слідчих (JIT) за участю зацікавлених країн: Нідерландів, України, Малайзії, Бельгії і Австралії. Їхня мета окрім того, щоб встановити причину трагедії полягає у тому, щоби назвати виконавців і замовників злочину. Для притягнення до кримінальної відповідальності винних у загибелі літака низкою держав було запропоновано створити міжнародний трибунал ООН, проте при голосуванні в липні 2015 року у Радбезі ООН за даний проект, Росія застосувала право вето.

Між тим, окрім офіційних органів різних країн розслідуванням трагедії, яка сталася в небі на сході Україні, вже 2 роки займається британська група громадських розслідувачів Bellingcat. Її основа — блогер Еліот Хіггінс, який є засновником Bellingcat, та його партнер Арік Толер. Окрім того, різну допомогу групі «на фрілансі» надають десятки інших ентузіастів, які, як кажуть розслідувачі, часто працюють «у вільний від роботи час». 24 липня Bellingcat має представити підсумковий документ своєї дворічної роботи. І хоча відповіді на питання про виконавця і замовників у документі ми не знайдемо, розслідувачі обіцяють показати факти, які доводять причетність Росії до катастрофи малазійського літака. «Я дуже надіюся, що наша робота допоможе офіційним слідчим встановити імена виконавців і замовників злочину», — каже Арік Толер. В інтерв’ю «Главкому» він розповів, про що ітиметься в підсумковому звіті, про головну загадку, яка трапилась у день трагедії, а також про те, хто з блогерів-розслідувачів наполегливо намагається довести, що у катастрофі МН17 винна Україна.

Засновник Bellingcat Еліот Хіггінс вже анонсував, що звіт вашої команди слід очікувати приблизно 24 липня цього року. Що саме нового ми зможемо побачити у документі?

Це документ на 50-сторінок англійською і російською мовами. У ньому буде небагато нового від того, що ви уже знаєте. Ми опитали декілька експертів, аналітиків, думки яких включили у цей звіт. Наприклад, вони аналізували супутникові знімки, оприлюднені Міноборони Російської Федерації. Наші розслідувачі з’ясували, що ці знімки є не чим іншим, як фейками, тобто вони були зроблені за місяць-два до трагедії. В той час як Міноборони РФ стверджує що вони свіжі, були зроблені за три дні до трагедії. Так от, саме аналітики проаналізували ці знімки і прийшли до висновку, що вони фальшиві, і не відповідають тим дням, про які каже російська влада.

Тобто у вас були сумніви і саме тому ви запросили сторонніх фахівців проаналізувати ці супутникові фотознімки?

Саме так. У нашому звіті ми описуємо усі аспекти розслідування в одному місці. Там ви зможете прочитати думки з цієї теми багатьох міжнародних експертів.

Чи залишилися для вас запитання, відповіді на які ви так і не змогли знайти?

Звичайно. Наприклад, ми не знаємо, хто ж був у кабіні «Бука». Можливо, це був російський солдат, а можливо – сепаратист. Ми точно не знаємо, хто саме з 53-ї бригади (зенітно-ракетна бригада Збройних сил РФ, що дислокується під Курськом – «Главком») перебував на місці подій в той день, хто перебував на російсько-українському кордоні. Ми поки не знаємо, хто натискав кнопку, запускаючи ракету. Але я надіюся, що голландці (міжнародна група розслідувачів на чолі з голландськими фахівцями, які готують офіційний звіт) зможуть дізнатися.

Декілька днів тому слідчі з Голландії відвідали Москву. Про що йшла мова у російській столиці, якої інформації не вистачає міжнародним експертам, які займаються розслідуванням?

Вони запитували у росіян про матеріали справи, про супутникові знімки, про які я розповів вище, а також питали про дані з радарів, оскільки росіяни надають інформацію зі зміненою датою, тобто знімки іншого дня. А от матеріали дати скоєння злочину не надають. Росіяни видалили дані своїх радарів, датовані цим трагічним днем. В українців також немає матеріалів (з радарів) головної, основної дати. Чому? Не знаю, ніхто не знає. Думаю, що росіяни продовжують стверджувати, що опубліковані ними знімки справжні, мовляв, ми не винні. Але ми знаємо, що це фейки. Ви все самі побачите після публікації наших матеріалів, зрозумієте, чому це фейки.

Ви уже опублікували знімок автомобіля з тягачем, який здійснював перевозення «Бука». А чи вдалося встановити, звідки цей автомобіль? Чи його пригнали з Росії, чи його «віджали» сепаратисти на території України?

Так, автомобіль Volvo, тягач, вони вкрали у Донецьку. Здається, цей автомобіль зараз стоїть у Сніжному, неподалік від магазину «Фуршет». Через кілька місяців після трагедії цей тягач вже був там. Думаю, так і стоїть там. Тобто вантажівка і тягач сепаратистські, не російські.

Яким чином ви добуваєте інформацію для розслідувань, хто ваші джерела?

У наших звітах і докладах 95% опублікованої інформації з відкритих джерел. Це означає, що усі читачі, які мають доступ до Інтернету, насправді самі можуть знайти цю інформацію. Іноді ми запитуємо думку експертів, їх думку про те, що самим вдається розкопати.

Чи стикались ви з тиском, погрозами на свою адресу під час розслідування?

Лише в інтернеті надходили погрози типу «вас уб’ю», наприклад (посміхається). Але це не справжні погрози, принаймні я не сприймаю їх серйозно.

Чи спілкувалися ви з родичами загиблих пасажирів МН17, про що говорили, кого вони вважають винними у збитті літака?

Особисто я з ними не спілкувався. З декількома родичами загиблих розмовляв Еліот. Найголовніше, що питають, дійсно, хто є винним? Нам вони довіряють.

Багато інформації для розслідування ви збираєте із соцмереж «Одноклассники», «ВКонтакте», інших. Чи братиме до уваги суд докази із соцмереж, адже багато сторінок російських військовослужбовців нині суттєво почищені або взагалі видалені?

На мій погляд, це важливо, це є доказами. Але тільки якщо вони ідуть в комплексі з іншими доказами. Наприклад, ми можемо знайти інформацію про конкретну людину, яка була на кордоні з Україною в такий-то час, за два тижні до трагедії. Але ми не знаємо, де був цей конкретний військовий безпосередньо у день трагедії. Можливо, голландцям вдасться спитати у російських військових, де вони перебували в конкретний день, у них є свої методи.

Як ви можете оцінити роботу офіційної команди розслідувачів, чи зверталися вони до вас по допомогу?

Інколи ми з ними спілкуємося. Може, один раз на місяць-два. Ми передаємо їм певну інформацію, в тому числі ту, яку ще не публікували. Наприклад, свідчення людей (з окупованих районів Донбасу). Ми з такими свідками спілкуємося, потім передаємо інформацію розслідувачам разом з контактним телефоном конкретного свідка, його ім’ям, прізвищем. Більше того, Еліот став офіційним свідком у справі.

Свідки не бояться передавати вам інформацію, називаючи свої ім’я і прізвища? Чому?

Бояться, звичайно, майже всі. Але ми кажемо їм, що розмова з голландцями носитиме секретний характер, про неї не дізнаються сторонні особи.

Чи достатньо українська сторона зробила зі свого боку, аби сприяти об’єктивному розслідуванню цієї справи?

Мені незрозуміла історія з диспетчером, з наданням даних із радарів. Я не готовий про це говорити, оскільки це дуже складна тема. І за браком інформації про щось казати важко. Я не знаю, чому саме в день трагедії радар не працював, саме за той день даних з нього немає. Або радар працював, але інформація про це приховується. Це дуже і дуже дивно. А взагалі українці непогано співпрацюють з голландцями. Майже всю інформацію вони уже передали.

Як багато було сепаратистів і російських військових в тому районі, у якому збили літак?

У день трагедії у Торезі були сепаратисти, які знали, як працює «Бук», уміли ним користуватися, знали, які кнопки натискати. Є сепаратист Іван, який вмів користуватися цим комплексом, він жив у Сніжному і до того служив в українській армії. Однак, я думаю, саме він не винен у цьому злочині, він не причетний до цієї конкретної трагедії. Але приклад цієї людини показав, що серед сепаратистів є люди, які вміють користуватися «Буками». Але як ми всі знаємо, коли Росія передавала техніку (сепаратистам), вона ж не просто передала дорогу і дуже складну техніку. Наприклад, танки Т-72. Вони ж це озброєння надіслали разом з російськими солдатами, наприклад, з Бурятії. Не донбаські індіанці були ж в Дебальцевому і Углегорську… Це ж не просто подарунок був. Таку техніку, і «Буки» в тому числі приходили (з Росії) разом з військовими із РФ, а потім так само пішла геть з військовими з РФ. На мій погляд, це логічно.

Окрім вашої групи розслідувачів і офіційної команди розлідучачів, які ще є дослідники цієї трагедії?

Ще декілька людей. Наприклад, Грем Філіпс, ви його знаєте (посміхається). Він робить своє розслідування, але це несерйозно. Ще є голландець Марсель ван ден Берг, який веде блог з цієї теми. Але у нього проросійська позиція. Він думає, що Україна збила Boeing MH17. А так, у нього з колегами, загалом, непоганий блог, є хороші матеріали, вони дуже добре зібрали інформацію. Однак під час аналізу цієї інформації, вони некоректно співставляють факти, м’яко кажучи.

Чи стежите ви за тим, як висвітлюють цю трагедію світові ЗМІ, наскільки об’єктивною є їх оцінка?

З російськими ЗМІ все дуже погано. В Україні, звичайно, краще. В Україні часто читають повністю ті звіти, які ми публікуємо з цієї справи. В інших країнах, в тій же Німеччині, люди читають вступ і на цьому обмежують свою зацікавленість темою. У Великій Британії, якщо виходить матеріал у Daily mail, його ніколи не читають. У багатьох країнах ніхто просто не згадує цю історію, люди не думають над цією проблемою. Окрім, звичайно, Голландії, чи України, що зрозуміло. Для цих країн це дуже важлива тема. У США, у Німеччині, в інших країнах ця тема не дуже важлива. Це ж відбулося два роки тому. Так, люди пам’ятають те, що було, але не більше, цим їхня зацікавленість і обмежується.

Джерело

Короткий URL: http://alter-idea.info/?p=14195

Добавил: Дата: Июл 19 2016. Рубрика: Блог-пост. Вы можете перейти к обсуждениям записи RSS 2.0. Все комментарии и пинги в настоящее время запрещены.
Loading...
...

Комментарии недоступны

Загрузка...
Яндекс.Метрика Карта сайта
| Дизайн от Gabfire themes