РФ: санкціонована торгівля людьми чи державний терор?

Оксана Горбунова, заступниця координатора програми протидії торгівлі людьми представництва Міжнародної організації з питань міграції в Україні, розповідає про проблему торгівлі людьми та методи боротьби з нею.

Лариса Денисенко: Чи типова для України проблема торгівлі людьми?

Оксана Горбунова: Я б не хотіла виривати Україну з глобального контексту. Це транснаціональна проблема. Немає жодної країни в світі, яка б мала імунітет щодо торгівлі людьми. Україна також страждає від цієї проблеми. Мені довелося працювати в цій тематиці більше 16 років.

У 1998 — 2000 роках Україна виступала країною вивозу живого товару. Тут відбувалося вербування людей. На той час ми говорили про торгівлю жінками. На сьогоднішній день проблема розширює фокус.

Представництво Міжнародної організації з питань міграції з 2000 року надало допомогу більше, ніж 12 тисячам людей, які звернулися.

Лариса Денисенко: Чи запущені в Україні на державному рівні програми для жертв цього явища?

Оксана Горбунова: Україна зробила вагомий прогрес в напрямку протидії торгівлі людьми. В 2011 році був прийнятий комплексний закон з протидії торгівлі людьми. Він передбачає оці компоненти надання допомоги потерпілим.

Я не можу сказати, що все працює ідеально, але ми працюємо над цим з міністерством соціальної політики. Звичайно, є проблемні питання. Робота потребує фінансової підтримки, але ми в цьому напрямку працюємо.

На сьогоднішній день офіційний статус осіб, які потерпіли від торгівлі людьми, 238 людей. Особи, які отримали цей статус, мають право отримувати психологічну, юридичну, фінансову допомогу.

Наталя Соколенко: Міжнародна організація з питань міграції має доступ на непідконтрольні території? Чи є там фіксація проблеми торгівлі людьми?

Оксана Горбунова: Я не хочу говорити, що у нас є безпосередній доступ, але деякі офіси там працюють. На жаль, механізмів, які дозволили б відстежувати ситуацію в цих регіонах, у нас немає. Але у нас працює гаряча лінія 527. Вона безкоштовна. Ми отримуємо дзвінки з непідконтрольних територій.

Лариса Денисенко: Що таке торгівля людьми?

Оксана Горбунова: Це вербування, переміщення, переховування, передача людини з метою експлуатації. Це може бути сексуальна експлуатація, примусова праця, залучення до жебрацтва, використання дітей у виготовленні порнографічної продукції, торгівля людьми з метою вилучення органів та інше.

За останні 9 місяців до нас звернулось 777 осіб. 93% звернень — торгівля людьми з метою використання примусової праці. 53% — це чоловіки. Конфлікт на Донбасі підсилює проблему. Група ризику зараз на 2 мільйони більша, бо ми враховуємо внутрішньо переміщених осіб, які опинилися без житла, роботи.

Люди реагують на оголошення на вулицях, в транспорті. Треба пам’ятати, що будь-яка дія щодо працевлаштування потребує ліцензії. Міністерство соціальної політики повинно ліцензувати цю форму роботи. Якщо ліцензія відсутня, це має насторожити. Можна на сайті мінсоцполітики відстежити перелік ліцензованих агентств. Але наявність ліцензії не означає, що агентство працює в її рамках. Шахрайські схеми полягають у тому, що дописуються інші напрямки.

Якщо працедавець вимагає наперед гроші за працевлаштування, це теж має насторожити людину. Далі — пропозиція виїхати на роботу в рамках будь-якої візи. Має бути виключно трудова віза. Її необхідно отримати особисто в посольстві.

Шахраї ніколи не цікавляться професійними навичками людини. Беруть всіх, хто відгукнеться. Людині не надають чіткої інформації про роботу та місце проживання.

Відібрати документи — один із механізмів контролювати людину. Якщо є пропозиція щодо вилучення паспорту, це також має насторожувати.

Лариса Денисенко: Правозахисники повідомляють про те, що в тих закладах пенетенціарної системи України, котрі залишилися на непідконтрольних територіях, експлуатують затриманих людей. Це можна трактувати як примусову працю?

Оксана Горбунова: Кожен факт треба розглядати по суті, але в тому, що ви сказали, відстежуються чіткі ознаки примусової праці та торгівлі людьми. Це все треба фахово документувати, щоб можна було в суді виносити відповідні рішення в рамках 149 статті, тому що таких випадків, коли йде перекваліфікація з 149 статті на менш важку статтю, дуже багато. Перекваліфіковують на шахрайство. Саме через це Україна знаходиться в другій групі контрольного списку за класифікацією Держдепартаменту США. Суди України виносять занадто м’які вироки за зухвалі злочини.

Лариса Денисенко: До яких країн людей вивозять працювати?

Оксана Горбунова: Ситуація змінюється дуже швидко. Ми починали працювати, коли головними країнами призначення були країни колишньої Югославії. Як тільки вдалося взяти цей процес під контроль, злочинний світ втратив інтерес. Потоки пішли у південному напрямку. Досить тривалий час Туреччина виступала країною призначення. Мова йшла про сексуальну експлуатацію жінок. Як тільки правоохоронці змогли встановити контакт між Києвом та Анкарою, ми відчули зменшення потоку потерпілих. Сьогодні до 70% потерпілих від торгівлі людьми — це повернені із РФ. На сьогоднішній день РФ виступає головною країною призначення. Ми відстежуємо і сексуальну експлуатацію, і примусову працю, і жебрацтво.

Наталя Соколенко: Що треба зробити, щоб в Україні таких злочинів не існувало?

Оксана Горбунова: Є комплексний закон, який відповідає міжнародним вимогам. Його треба імплементувати у повному форматі. Треба надати потерпілим особам доступ до правосуддя.

В 14 областях України вже встановлені кімнати для конфіденційного опитування свідків, потерпілих. В судах встановлено обладнання, яке дозволяє віддалено опитати людину. Лише суддя на робочому столі бачить цю людину, яка говорить під псевдонімом, зі зміненим голосом та заретушованим обличчям.

Джерело

Короткий URL: http://alter-idea.info/?p=16092

Добавил: Дата: Ноя 3 2016. Рубрика: Блог-пост. Вы можете перейти к обсуждениям записи RSS 2.0. Все комментарии и пинги в настоящее время запрещены.
Loading...
...

Комментарии недоступны

Загрузка...
Яндекс.Метрика Карта сайта
| Дизайн от Gabfire themes