Що продемонстрували вибори в Маріуполі

Вистраждані вибори в Маріуполі нарешті відбулись. Вже маємо попередні результати, які від остаточних навряд чи значно відрізнятимуться. А також, за їхніми підсумками, маємо чергову “зрадоманію”.

Цей вид “зради” змішаний з розчаруванням. “Вони виходили на жовто-блакитні мітинги, а тепер обрали в міськраду “Опоблок”. По них стріляли сепартисти, а мером вони обрали людину Ахметова”, — звучать голоси розчарованих.

Відповідь на це лише одна — вийдіть з Facebook у реальне життя. Проведіть один день біля прохідних будь-якого заводу в Маріуполі (бо в сам завод сторонніх не впустять), або погуляйте по одному з ринків. Послухайте про що говорять люди, поговоріть з ними, задайте питання продавчині молока на ринку біля прохідних заводу “Азовмаш”. Може, тоді вам стане зрозуміло, що світ Facebook значно відрізняється від реального.

Отже, що ж насправді сталося?

А нічого дивного, надзвичайного або навіть страшного. Ну, переміг Вадим Бойченко і “Опоблок”. І що? Могло бути інакше? Поки що, ні. Так що глибоко вдихніть, заспокойтеся і зверніть хоч дещицю уваги на реально дивовижну річ — друге місце у партії “Сила людей”. Ось, де реальне диво — без “заводов-параходов”, підконтрольних газет і ТБ-каналів. Хлопці самі себе зробили. Збирали гроші методом краудфандінг, самі роздавали агітацію, приходили у подвір’я сплікуватись з людьми. І ось диво — друге місце.

А тепер про “зраду” у вигляді обрання “Опозиційного блока” до міськради і директора з персоналу ПАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” Вадима Бойченка у мери міста. Не забувайте, що в Маріуполі велика частина населення працює на заводах — це “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, комбінат “Азовсталь” та ПрАТ “Азовмаш”. Два перші входять до холдингу “Метінвест”, який належить Рінату Ахметову. І керівники на цих заводах і сьогодні можуть з легкістю використовувати старі технології — зібрати працівників заводу, розповісти “страшилки” про закриття заводів і пояснити за кого треба проголосувати, щоб цього не сталося. І їм повірять. Не тому що недалекі люди, а тому що ніхто інший до них не приїхав і не пояснив, що відбувається з заводом, що буде далі, тому вони і послухають того одного, хто з ними буде говорити. Протидією цьому могли стати візити перших осіб держави, які б пояснили, що металургійна галузь не помре, і заводи будуть працювати, маріупольці матимуть роботу. Але в уряді не вважають за потрібне це робити.

Друга категорія — бабусі. У них немає Facebook і в принципі інтернету. Їх привчили — “все, що скажуть по телевізору, напишуть в газеті — правда”. А ТБ-канали і найбільш поширювані газети (“Приазовський рабочий”, “Іллічівець”) в Маріуполі належать тому ж, кому і заводи — Ахметову. Відповідно і там теж розповідали про Бойченка й “Опоблок”. Інших імен бабусі і не чули. Ось і результат.

Чому молодь проігнорувала вибори?

Що стосується молоді — вони взагалі проігнорували вибори. Причини — прості. Вони теж спостерігали за передвиборчим процесом. І що бачили: по-перше, засилля агітації за Бойченка, по-друге, неадекватна поведінка так званих “демократичних сил” в Маріуполі, крики про те, що “маріупольці вата і вибори тут проводити не можна”, після — зрив першого туру, постійні скандали, викриття — як теперішні “демократи” виявляються колишніми регіоналами, або, як між невдалим першим туром і 29 листопада найактивніші “демократи” стають перебіжчиками, на ходу змінюючи одну партію на іншу.

Усі ці внутрішні маріупольські події підкріплюються і загальнодержавними — досі не покарані винуватці розстрілів на Майдані, реформи відчутні тільки в найгіршому вигляді, а війна, яку називають АТО, яка для всієї країни “десь там на Сході”, а для маріупольців — це життя, не завершується. Ось і результат — молодь ігнорує чергові вибори, на які саме її і мали мобілізувати.

Варто зазначити, що так само повелися 25 жовтня і в усіх інших містах України, де явка теж була низькою. Отже, говорити про те, що маріупольці чимось відрізняються від всіх інших міст України — несправедливо.

Вибори завершились, результат — маємо. Тепер з ним треба якось жити. Тому давайте зосередимося на позитивному у виборах в Маріуполі — це прохід до міської ради “Сили людей”.

А Бойченко? А Бойченка ми переживемо — так само, як пережили 20-річне беззмінне правління Хотлубея.

Джерело

Короткий URL: http://alter-idea.info/?p=9246

Добавил: Дата: Ноя 30 2015. Рубрика: Блог-пост. Вы можете перейти к обсуждениям записи RSS 2.0. Все комментарии и пинги в настоящее время запрещены.
Loading...
Загрузка...

Комментарии недоступны




Загрузка...






Карта сайта
Войти | Дизайн от Gabfire themes