Соціолог Вікторія Середа: “Переселенці з Криму краще інтегрувалися у місцеві спільноти ніж жителі Донбасу”

У дослідженні щодо інтеграційних викликів соціолог, доцент кафедри соціології Українського католицького університету Вікторія Середа розповіла про мотиви переселення жителів Криму та Донбасу, а також про рівень інтегрованості в місцеві спільноти кримчан та жителів окупованих територій.

Результати дослідження науковець презентувала у доповіді «ВПО в Україні – стратегії переселення та інтеграційні виклики» під час міжнародної конференції з питань вимушених переселенців «Інтеграція чи диференціація?» 12-13 травня.

Соціолог Вікторія Середа

У дослідженні, яке проводилося у кін. 2014-поч. 2015 року на замовлення Української миротворчої школи, охопили дві групи респондентів – кримчан (кримські татари і люди інших національностей) та мешканці окупованих територій Донбасу. Серед респондентів лише ті, які могли самі обрати вектор переселення і не зверталися з цього приводу до державних структур.

«Рівень інтегрованості переселенців з Криму та Донбасу у місцеві спільноти у великій мірі залежав від їх очікувань на швидке закінчення конфлікту і повернення додому. Кримчани чітко розуміли, що їдуть надовго і психологічно готували себе до того, що треба облаштовуватися на нових місцях. Вони активно включалися у взаємодію з державою – намагалися отримати земельні ділянки, створювати бізнеси, перереєстровувати власні документи. Натомість переселенці зі сходу, виїжджаючи, часто навіть не брали з собою документів, не вирішували питання із житлом і не звільнялися з роботи, бо вірили, що скоро повернуться», – каже науковець.

Головними векторами переселення мешканців Криму стали Київ і Одеса. Головним мотивом переселення кримських татар до Львова стала близькість із релігійністю населення, а не пошук роботи чи наявність знайомих. За результатами дослідження, серед інших поширених мотивів – повоєнний досвід переселення західноукраїнського населення, більша релігійність західних областей у порівнянні з іншими, психологічна прийнятність і комфортність регіону. «Я был у Львове несколько раз, здесь очень приветливые люди, с верующими легко разговаривать. Ми – мусульмани, а они – христиане. Язик у нас один, хотя веруем по-разному», – зазначив в інтерв’ю кримський татарин.

Переселенці з Криму не хочуть повертатися на окупований півострів і не бачать там майбутнього ні для себе, ні для своїх дітей до моменту деокупації. Показником інтегрованості кримчан є зав’язування контактів із місцевим населенням та залучення до життя локальних спільнот.

За словами Вікторії Середи, кримський напрямок виглядає більш зінтегрованим в український соціум ніж переселенці зі сходу. Для жителів окупованих територій основним мотивом переселення є очевидна загроза війни, також підсилююча причина – наявність дітей. У висвітлених причинах переїзду віддзеркалені основні елементи застосованої технології – опертя на маргіналів, втравлювання населення і загострення поглядів на своїх і чужих, проукраїнська позиція та участь у Революції Гідності. Другим мотивом переїзду є виживання, через знайомих чи в міста, де побували на екскурсії.

При виборі міста переселення велику роль відігравали стереотипи і страхи. Більшість людей сходу не поїхали до західних регіонів, остерігаючись бандерівців і Правого сектору.

«Ми зауважили, що спрацював «ефект мовчання». Оскільки вони були змушені переселятися, то часто не декларували своїх ідеологічних чи культурних преференцій. Складність у тому, що після адаптації почнеться інтеграція, але місцеве населення має бути відкритим до інакшості і бути відкритим на іншу позицію», – зазначила соціолог.

Деякі мешканців окупованих територій (переважно чоловіки) повертаються назад, не змігши знайти роботи або не адаптувавшись до нового середовища. Інші взагалі не виїжджають через неплатоспроможність, залишаються охороняти майно. Молодим чоловікам з індустріального Донбасу важче інтегруватися у середовищі, де немає розвиненої індустріальної мережі.

Під час дослідження також з’ясувалося, що між переселенцями з Донбасу існує деяка закритість між собою, така собі «подвійна ізольованість» через можливу різницю у поглядах, і це перешкоджає передаванню інформації.

Вікторія Середа наголосила на певних позитивних моментах – це єднання і взаємодія між жителями різних регіонів України. «Позитивним викликом є те, що фактично вперше в Україні зустрілися представники різних регіонів, – заначила науковець. – До цього часу такої активної взаємодії в Україні не було. Події останнього часу спонукають до усвідомлення нових цінностей державної незалежності, важливості національно-державної символіки і важливості взаємодії, яка проявляється у активному волонтерському русі. Взаємодопомога є важливою цінністю для громадянства».

Нагадаємо, 12-13 травня в УКУ відбулася міжнародна конференція з питань вимушених переселенців «Інтеграція чи диференціація?», яку організував Інститут лідерства та управління УКУ і BEARR Trust за фінансової підтримки ПРООН. Серед запрошених спікерів – Джанет Ганн, член ради благодійної організації The BEARR Trust, Франческа Джіордано, дослідник і доцент з дитячої психології (Католицький університет Святого Серця (Мілан), Ярослав Мінкін, голова правління ГО «Молодіжна організація «Стан», Вікторія Середа, к-д соціологічних наук, доцент кафедри соціології УКУ, Наталія Царклевич, програмний координатор Форуму НДО в Україні, Галина Католик, психолог, психотерапевт, завідувач кафедри психології УКУ, Тамар Мартіашвілі, колишній міністр у справах ВПО з окупованих територій, біженців в Грузії та багато інших.

Джерело

Короткий URL: http://alter-idea.info/?p=12691

Добавил: Дата: Май 19 2016. Рубрика: Социографика. Вы можете перейти к обсуждениям записи RSS 2.0. Все комментарии и пинги в настоящее время запрещены.
Loading...
...

Комментарии недоступны

Загрузка...
Яндекс.Метрика Карта сайта
| Дизайн от Gabfire themes