Меню

Де знайти інформацію про політичні партії України?

Офіційно влада декларує прозорість своїх дій. У кожній міській або селищній раді існує відповідний pr-відділ, зобов’язаний щільно працювати з місцевими медіа та громадськими організаціями. А також  викладати повну інформацію про роботу державної або самоправної установи. Але з політичними партіями в Україні ситуація, м’яко кажучи, відрізняється. Політики alter ideaЗвичайно, ми не тішимо себе ілюзіями, особливо в контексті того, що відбувається за дверми офіційних установ, хто саме впливає на рішення посадовців та як розподіляються гроші державного або місцевого бюджетів. Ми мало знаємо, хто насправді керує тими же партіями, яким чином формуються передвиборчі списки та навіть, яка з політичних організацій найбільш успішна з точки зору просування своїх кандидатів на всіх рівнях української влади. До речі, якщо спитати просту людину, хто представляє нібито його інтереси в Раді, області, чи в районі, вона навряд чи відповістить. Не говорячи про те, до якого комітету входить депутат, які рішення або законопроекти ініціював, як витратив так звані депутатські гроші… На жаль, не зважаючи на дві революції та нібито проведені реформи, партії залишаються найбільш закритими структурами, пробратися до яких майже неважливо – публічність наших політиків обмежується персональними виступами на телебаченні та медіа-публікаціями, за написання яких відповідні спеціально навчені люди. Все інше – під амбарним замком, про що мало хто говорить: хто як голосує, хто прогуляє засідання рад, хто фігурує в кримінальних справах і за якими статтями (звичайно, якщо про це не повідають конкуренти), хто напартачив з фінансовими звітами та витратив вдесятеро більше, ніж задекларував… Наприклад, чи ви знаєте, що відповідно до даних Міністерства юстиції, в Україна зареєстровано майже 348 партій, ще 4 організації ще не додали документів. Але в той безпосередньо у виборах, за даними chesno.org беруть участь лише 20 партій. Питання – що роблять інші і для чого вони потрібні? Більшість аналітиків стверджують, що ми маємо справу з лобістськими структурами, які відстоюють інтереси обмеженого кола своїх патронів. Це дійсно так. Але в той же час не забуваємо, що українська політика сама по собі далека від прозорості, таємні та не публічні домовленості грають ключову роль у прийнятті кінцевих рішень, а різниця між депутатом і чиновником, коаліціянтом та опозиціонером може бути дуже умовним. В депутатських рядах БПП, «Народного Фронту», «Волі народу» або в Блоці Олега Ляшка про такий феномен особливо відомий. Але умовність політики полягає не стільки і існуванні іншого феномену – презирства до законів та конституції, - скільки саме в не публічному характері діяльності політиків та їх лобістів. Насправді українське суспільство ще достатньо слабке, воно неупорядковане, не зосереджене на вирішенні своїх проблем. Так, громадські організації функціонують, але роботи того ж ГО «Чесно» недостатньо для вирішення всіх проблем. Виходить, що політики мають свої чисельні лобістські структури, а от суспільство – практично ні. Як подолати таку несправедливість?
  1. Прийняття нового закону про політичні партії, де прописати порядок їх функціонування, правила фінансування та кадрового оновлення, формат відносин з бізнесом.
  2. Прийняття Закону про вибори за відкритими багатопартійними списками.
  3. Змінити конституцію в частині, що описує діяльність коаліції, уряду, президенти.
  4. Прийняти закон про лобізм, де б прописати формат взаємовідносин між бізнесом, політиками, партіями та громадянським суспільством.
  5. Змінити суспільне ставлення до політиків. Останніх у нас часто-густо сприймають як менеджерів або навіть бажаних моральних авторитетів. Та ні: політика – це концентрований вираз інтересів певної групи громадян або верств населення. Більше нічого – все інше від лукавого.
Тільки таким чином ми можемо добитися прозорості в політиці. Іншого шляху немає.
Добавил: Alter Idea Дата: 2018-09-13 Раздел: Товары и реклама
в начало