Меню

Що відбувається на Вінничині?

Спроба «перевороту» 6 та 7 грудня у Вінниці була фактичною калькою весняних подій у деяких містах на Сході України. Цікаво, що співорганізаторами невдалого «вінницького путчу» стали хлопці зі «Свободи», місцеві проросійські сили та чиновники часів Януковича, чиї інтереси ситуативно збіглись…

У неоднозначних подіях, які відбулися у Вінниці на минулих вихідних, мали б розібратись правоохоронні органи, яких активісти-«штурмовики» також вимагали люструвати. Проте, чи зможуть – лишається питанням. Бо, як повідомили УНІАН у силових відомствах, 6 грудня у місцевій СБУ був вихідний, керівник – відсутній, а прокуратура, як зазвичай відбувається, виступала лише спостерігачем. Міліціонери, серед яких, за офіційними даними, є постраждалі, заявляють, що «розбираються». А «купка» вінницьких люстраторів вже відмовилась від ідеї звільнення з посади керівника Вінницької міліції Ігоря Моренця, не називаючи причин такої різкої зміни позиції.

То ж, що сталось 6-7 грудня? Хто й що спровокувало «штурм» адмінприміщення, де розташовані апарати Вінницької ОДА й облради? УНІАН спробував зібрати «картинку» до купи.

Трохи історії

До Революції Гідності депутата Вінницької облради, який наприкінці лютого став її головою, Сергія Свитка, майже ніхто не помічав. До облради він потрапив за списками «Батькіщини», і майже 4 роки, коли місцевим «балом» правили регіонали, сидів «тишком-нишком»: не робив гучних заяв, не демонстрував активної діяльності, не ставав на захист прав і свобод своїх виборців.

Однак, у розпалі минулорічних подій, під час Революції Гідності, коли проти режиму Януковича повстала вся Україна, ситуація змінилась. Після лютневого захоплення приміщення ОДА і облради, під тиском громади, обласні депутати зняли з посади свого тодішнього керівника Сергія Татусяка. Замість нього «Народна рада», яку тоді представляли очільниця обласної «Батькіщини» Людмила Щербаківська й «свободівець» Олексій Фурман, в крісло голови фактично «посадили» Свитка (під тиском Майдану депутати швидко проголосували за його призначення). А його заступником стала Наталія Солейко, теж представниця «Батьківщини».

Сама ж Щербаківська «мітила» на посаду голови облдержадміністрації, зважаючи, що в.о президента на той час був тодішній лідер «Батьківщини» Олександр Турчинов. Однак керівником області став маловідомий Анатолій Олійник, який до призначення керував Томашпільською райрадою Вінницької області.

Громада Вінницької області, як і громадяни всієї країни, прагнули змін. В тому числі, призначень на державні посади професіоналів, які б зупинили корупцію й робили усе для розвитку регіонів. Проте, як в ОДА, так і в облраді, до цього часу на посадах залишаються і на них же перепризначаються ті самі чиновники, які сиділи в своїх кріслах десятиріччями.

Наприклад, група місцевих регіоналів на чолі з екс-головою облради Сергієм Татусяком, який вважається в області людиною Сергія Льовочкіна, прагне «реваншу» й повернення до влади. Незважаючи на те, що сам Татусяк після звільнення не обіймає керівних посад в самій облраді, першим заступником нового голови обласної ради Сергія Свитка є його протеже – Ігор Кревський. Крім того, Татусяк і досі очолює створений ним при облраді орган транскордонного співробітництва, об’єднання місцевих органів влади адміністративно-територіальних одиниць України та Молдови «Єврорегіон «Дністер», діяльність якого, в тому числі, закордонні «вояжі» учансиків, досі фінансуються з обласного бюджету.

В той же час облрада вже кілька разів не могла зібратись й голосувати за рішення, необхідні для забезпечення життєдіяльності області. Тому більшість місцевих депутатів – 68 із 132 – наприкінці листопада 2014 року почали вимагати скликання позачергової сесії і дострокового припинення повноважень голови облради. Сесію призначили на суботу, 6 грудня, хоча на засіданні президії депутати просили перенести її скликання на робочий день. Проте, зібрались і у вихідний, навіть готові були голосувати.

«Східний сценарій»

Не допустити голосування під приміщення облради (у ньому ж знаходиться і ОДА) прийшли приблизно 300 мітингувальників, які заявляли: знімати Свитко з посади, на яку його «обрав Майдан», не можна. Більш того, вони вимагали пропустити їх у сесійну залу. Мовляв, правоохоронці заздалегідь отримали список громадян, які мали намір бути присутніми на сесії облради.

У міліції підтверджують, що такий список, в якому було понад 300 людей, дійсно існував. Однак пропустити до приміщення правоохоронці могли б не більше 30-50 осіб, бо у сесійній залі вже знаходились депутати і представники ЗМІ, тому зала просто не могла вмістити заявлену кількість бажаючих долучитись. «З огляду на те, що зала обласної ради, де знаходилися депутати та представники засобів масової інформації, не могла вмістити таку кількість осіб (мова йде про понад 300 людей) та загострення ситуації біля приміщення ОДА, працівники міліції не пропустили усіх бажаючих. Уточнені списки представників мітингувальників працівникам міліції надані не були», - заявив пізніше начальник обласної міліції Ігорь Моренець.

Через недалекоглядність тих, хто складав ці списки і подальші (цілком законні) дії міліції, «невідомі у балаклавах», що були в перших рядах мітингувальників, почали силою прориватись у адмінбудівлю. Вхід блокували 150 правоохоронців, в тому числі, тих, хто нещодавно повернувся із зони АТО. Штурханина переросла в штурм із застосуванням каміння, димових шашок і, як повідомляють у міліції, газу невідомого походження.

Звичайно, сесія не відбулась.  Дехто з депутатів покинув приміщення. Дехто, хто мав намір «створити» нову раду – залишились у сесійній залі. Тим часом, кабінетами адмінбудівлі «гуляли» невідомі особи, як потім сказали у міліції – серед них були й завезені з інших регіонів молодики. «Люстрація» від таких мітингувальників йшла за планом: дуже швидко був знайдений і завезений у кабінет керівника обласної державної адміністрації сміттєвий бак. «Невідомі» зняли зі стіни Герб України, розірвали портрет президента…

Не розгубившись, голова Вінницької облради Сергій Свитко миттєво скликав прес-конференцію і заявив, що переворот у облраді мав намір здійснити керівник області Олійник. Тому президент, на думку Свитко, повинен звільнити губернатора, а, разом із ним, керівників міліції і прокуратури. «Сьогодні відбулася спроба, на мою думку, контрреволюції в обласній Раді... Є достатньо інформації про те, що якраз керівництво облдержадміністрації здійснювало координацію дій депутатських груп, фракцій і окремих депутатів, щоб вчинити заколот в обласній Раді», - сказав Сергій Свитко 6 грудня.

Наступного дня, 7 грудня, у Вінниці нізвідки «намалювалась» «Свобода». Поставивши на площі у центрі міста свій намет, представники цієї партії роздавали мешканцям міста друковані листівки з вимогами звільнення голови ОДА. Пізніше на площу вийшли до 150 осіб з прапорами «Свободи» і «обрали» собі нового губернатора.

Ним став… «свободівець» Олексій Фурман. Його було «обрано Майданом», тими самими півтораста молодиками з прапорами  (до речі, у схожий спосіб «народними губернаторами» себе проголошували ватажки «ДНР» та «ЛНР»).

«Рука Путіна» й спротив громади

Голова Вінницької ОДА Олійник також виступив із завою того суботнього дня й заявив, що захоплення адміністративної будівлі є спланованою акцією з боку російських спецслужб. «6 грудня, під час засідання сесії Вінницької обласної ради, озброєними групами підготовлених бойовиків було захоплено приміщення Вінницької обласної державної адміністрації та обласної ради. Очевидно, що під час проведення АТО, фактичної агресії з боку Росії, основним методом російських спецслужб є розхитування ситуації всередині країни, терор проти посадовців та патріотів, усіх тих, від кого залежить нормальне функціонування державного організму. На жаль, кремлівський пропаганді вдалось ввести в оману і певну кількість справжніх патріотів», - заявив тоді Олійник.

Вірогідно, якась крихта правди в цьому припущенні губернатора є. Адже захоплення приміщення ОДА відбулось не без підтримки ще одного одіозного місцевого активіста – бізнесмена Віктора Маліновського. Він, свого часу, був прихильником руху «Озимого покоління», створеного бізнес-партнером Дмитра Фірташа Валерієм Хорошковським, потім його підтримував «Український вибір» Віктора Медведчука. Та й після захоплення 6 грудня приміщення ОДА, Маліновський став учасником чергової «Народної ради».

Фактично, хоча усі події 6 грудня 2014 року у Вінниці з точністю повторювали весінні заворушення у Донецьку, їх організатори апелювали до подій минулорічної зими у самій Вінниці (тоді, під час Революції Гідності, також відбулось захоплення приміщення адмінбудівлі, внаслідок чого і змінилось керівництво облради). Здавалося, що цього разу у натхненників локального «путчу» все йде за «планом». Але несподіванкою для псевдо-люстраторів став супротив громади і журналістів.

Так, останні,  знаючи усіх псевдоактивістів і їх справжню діяльність у регіоні, заявили власну позицію, створивши «Журналістський майдан». Представники місцевих ЗМІ (понад 30 журналістів) виголосили свою вимогу: усі призначення в органи державної влади узгоджувати з ними.

Що ж стосується громади, місцеві мешканці і керівники громадських організацій заявили, що «купка» мітингувальників не може заявляти на усю країну, що вони представляють інтереси більш ніж мільйонної області. Так, керівник громадської організації «Гармонія» Раїса Панасюк, яка представляє людей з обмеженими фізичними можливостями, назвала події 6-7 грудня неприпустимими: «Мене обурює, що кілька чоловік висловлюють свою думку від імені громади Вінниці. Я заявляю, що громада Вінниці дуже велика, це не купка людей, які взяли на себе роль висвітлювати позицію всієї громади».

«Нам і так є за кого воювати. В мене слів більше немає, бо відбувається неподобство. Треба спокою. У наших домівках має бути мир. Бійцям, які зараз знаходяться на лінії вогню, потрібен надійний та спокійний тил», - заявив, у свою чергу, заступник командира взводу першого батальйону оперативного призначення військової частини 3008 Національної гвардії Валерій Дощанський, який приїхав з 32-го блокпосту та брав участь у подіях на горі Карачун.

Негативно щодо подій з захопленням адмінбудівлі у Вінниці висловились й волонтери, які постійно їздять на передову у зону АТО. «Те, що в нашому місті, в порівнянні з іншими, порядок, красиво, сучасно – декому просто спати не дає», - вважає волонтер Юлія Вотчер.

На її переконання, захоплення будівлі Вінницької облради є намаганням зруйнувати позитивний імідж Вінниці. Тому жінка закликала «революціонерів-анархістів» спинитися…

Загалом, місцевих жителів обурює, що сьогодні, в реаліях війни, чиновники (тим більше, колишні чиновники – часів Кучми і Януковича) продовжують боротись за владні кабінети. Люди переконані, що у ситуації, яка відбулась у Вінниці, збіглись інтереси різних груп. Представники партій, які потерпіли «фіаско» на виборах у цьому році (як президентських, так і парламентських), разом із «купкою» регіоналів, прагнуть повернутись до влади. Інші ж намагаються створити безлад. А, якщо б спрацювало, повторити «бунт» в інших регіонах. Зрештою, активісти-вінничани звернулись до керівництва держави з проханням втрутитись і… розпустити обласну раду.

Джерело: УНІАН

Добавил: Alter Idea Дата: 2014-12-11 Раздел: Блог-пост