Меню

Куди прямує валютний ринок України?

Брак пропозиції валютного виторгу експортерів на внутрішньому ринку підштовхнув Нацбанк до каральних економічних заходів: незабаром експортерів можуть зобов'язати весь валютний виторг продавати регулятору, а той уже сам вирішить, із ким з імпортерів (так званий «критичний імпорт») поділитися валютою. Підстава – регулятору ще треба обслуговувати держборг, зокрема й борг державних монополій, на зовнішніх ринках. Як кажуть, питання з пропозицією валюти на внутрішньому ринку розв’язано просто і «в лоб».
Не треба бути Вангою, щоб зрозуміти: результати цього геніального кроку не забаряться: офіційний і реально ринковий курси (його тепер називатимуть «курсом чорного ринку» і з ним боротиметься вся міліція) відрізнятимуться в рази, як за Юхима Звягільського.
Хто забув, Звягільський після тієї новації досить тривалий час перебував в Ізраїлі, тому що букет корупційних схем тоді пишно розцвів. Усім іншим доведеться затягнути паски, оскільки реальні доходи і вимоги щодо обов'язкових комунальних платежів дійдуть до глибокої суперечності, і населення просто перестане платити за рахунками, як це вже було за Павла Лазаренка. Тоді в деяких місцевостях затримки з виплати пенсій досягали 9 місяців, а бюджетникам зарплату затримували на три місяці. На виборах наприкінці 1990-х перемагали ті, хто показово вибивав із Мінфіну напередодні виборів заборгованість за пенсіями хоча б за декілька місяців.
На виборах наприкінці дев'яностих перемагали ті, хто показово вибивав із Мінфіну напередодні виборів заборгованість за пенсіями хоча б за декілька місяців. Ну пережила ж країна ці «лихі 1990-ті». Щоправда, тоді не було війни, не було такої кількості зброї на руках у населення, а «єльцинська» Росія хотіла проковтнути Україну, але не військовими, а ринковими методами
Ну пережила ж країна ці «лихі 90-ті». Щоправда, тоді не було війни, не було такої кількості зброї на руках у населення, а «єльцинська» Росія хотіла проковтнути Україну, але не військовими, а ринковими методами («рублева зона», «нульовий варіант», «енергетична залежність», «безплатна оренда баз Чорноморського флоту» тощо). Що ж відбувається нині? З економістами, які мислять самостійно, в уряді не складається, тому вони «дивляться в рот» міжнародним консультантам. А ці молоді люди з гарвардською освітою за життя читали дві книжки чи, може, одну на вибір. Перша – теорія Кейнса, яка стверджує, що необхідне втручання держави в ринкове господарство з метою регулювання сукупного попиту та зайнятості населення. Так Америка виходила з великої депресії. Інша – теорія Фрідмана, яка доводить протилежне: ринок здатний до саморегулювання, економіка сама встановить рівень виробництва і зайнятості. Щоправда, ні одну, ні другу книжку до нашої економічної реальності застосувати не можна, і нічого, крім шкоди, не виходить. Важко пригадати, щоб хтось із нинішніх високих чиновників говорив що-небудь виразне про комплексні підходи у розв’язанні проблем безробіття, динаміки споживчих цін та обмінного курсу валюти як завдань, пов'язаних між собою. Безробіття випадає з лексики і прем'єра, і голови НБУ. Більше того, в 2015 році НБУ «відхрещується» від прогнозування обмінного курсу. Я далекий від думки, що іноземці в нас свідомо хочуть зробити щось погане. Гадаю, що ці «гарвардські хлопчики», можливо, навіть не читали книжки перуанського економіста Ернандо Де Сото «Загадка капіталу. Чому капіталізм тріумфує на Заході і зазнає поразки в решті світу». Науковець, представник країн третього світу, стверджує, що в будь-якому суспільстві, особливо з феодальними традиціями, поряд з описаними економічними правилами діють неписані місцеві ментальні правила, які працюють набагато сильніше, ніж перші. І проведення реформ без урахування цих особливостей – справа безперспективна. Розгляньмо, як банківська система України взаємодіє з домогосподарствами (фізичними особами), корпоративними клієнтами (юридичними особами) та між собою. Динаміка залучення ресурсів банківською системою у фізичних осіб, юридичних осіб і на міжбанківському ринку в період 1998–2014 років у перерахунку за еквівалентом офіційного обмінного курсу в $, млрд
Mal 1
Динаміка розміщення ресурсів банківською системою у фізичних осіб, юридичних осіб і на міжбанківському ринку в період 1998 − 2014 років, у перерахунку за еквівалентом офіційного обмінного курсу $, млрд
mal 2-min
На такому інтервалі часу необхідно порівнювати портфелі активів і пасивів банківської системи або в шкалі порівнянних цін (картина ще більш гнітюча), або ж привести до зрозумілого валютного еквівалента. Тим більше, що всі міжнародні зобов'язання нашого уряду і корпоративного сектору вимірюються за цією шкалою. Цифри навіть не хочеться коментувати. Ринок міжбанківського кредитування загинув. Материнські компанії українських банків висмикують валюту з ринку як тільки можуть. Кредитувати на ринку фізичних осіб за якимись чіткими довгостроковими програмами ніхто не збирається. Фізичні особи стурбовані однією проблемою − як встигнути забрати з банку гроші до того, як він збанкрутує. Кошти юридичних осіб нічим не захищені, тому обігових коштів у банківській системі в них ще менше, ніж у найбіднішого в Європі населення.
Девальвація в 1998-2000 роках при урядах Пустовойтенка − Ющенка супроводжувалася емісією гривні, розширенням грошової маси. Хоча ставки за кредитами тоді залишалися високими, збільшення грошової маси призвело до зростання виробництва
Кредитний портфель юридичних осіб стрімко знецінюється. Якщо крім цього врахувати, що структура нашого кредитного портфеля юросіб в основному зав'язана на інсайдерів, то про кредитування малого та середнього бізнесу нема чого й говорити. Саме час навести цитату Шарля Луї де Монтеск'є: «Фінансисти підтримують державу так само, як мотузка повішеного». Отже, в нас біда − розтягнута девальвація при стисненні грошової маси. Йде процес демонетизації економіки. Дії НБУ призвели до того, що бізнес призупиняється. Питома вага кредитів у ВВП падає ще з 2010 року. Виникли загрози порушення системи розрахунків, знецінення обігових коштів, краху банків, кредитного «задушення» виробництва. Як виходили з кризи раніше? Девальвація в 1998-2000 роках при урядах Пустовойтенка − Ющенка супроводжувалася емісією гривні, розширенням грошової маси. Плюс заморожування тарифів природних монополій. Чого тільки був вартий довготривалий контракт на постачання газу з Росії по $50 за тисячу кубометрів. Або спільні зусилля уряду й НБУ з перелому девальваційної тенденції на валютному ринку. І, хоча ставки по кредитах тоді залишалися високими, збільшення грошової маси призвело до зростання виробництва. Девальвація 2014 року супроводжується реальним стисненням грошової маси і веде до падіння виробництва. Сьогодні Україна отримує шокову девальвацію без перспектив зростання виробництва, тому що емісія гривні (цього не розуміють іноземні консультанти) шукає реальні гроші (валюту), а не йде в економіку. Не виконує гривня одну з п'яти обов'язкових функцій грошей, а саме − функцію накопичення багатства. Простих виходів з цієї економічної безвиході немає. Пішла частина бюджетного фінансування на пожвавлення ВПК − дуже добре. Ці зусилля будуть винагороджені через п'ять років, коли на світовому ринку озброєнь Україна почне розштовхувати конкурентів перевіреними в бою машинами. Але точки зростання виробництва треба шукати просто зараз. А це те виробництво, яке може щось продавати на зовнішніх ринках, минаючи ринки СНД. Найперспективніші для України сфери − кінцеве виробництво переробленої сільгосппродукції і, звісно, IT. А для цього у цих галузей не силою треба віднімати валютний виторг, а разом із викупом виторгу забезпечити негайне повернення ПДВ, щоб звільнити підприємства від самого корупційного податку (повернення ПДВ) і забезпечити додатковими обіговими коштами. «Розумні» країни в подібних випадках йдуть на державно-приватне партнерство. А нинішні валютні новації в тому вигляді, якого вони набули зараз, призведуть до збитків у «курей, які несуть золоті яйця». За підсумками, розумні фінансисти придумають схеми для господарників, у яких валютний виторг розчиниться, не досягнувши митного кордону України. Критичний імпорт доведеться купувати за позикові валютні гроші. У всіх силових органах доведеться створювати слідчі комітети по боротьбі з поверненням валютного виторгу. І замість того, щоб допомагати розумним активним людям заробляти на благо всієї країни, їх діяльність будуть розслідувати, вивчати карколомні схеми ухилення і відбивати будь-яке бажання працювати, як це вже було в нашій недавній історії. Джерело: Форбс
Добавил: Alter Idea Дата: 2015-02-09 Раздел: Рынки