Меню

Принципи електронного урядування на державному та місцевому рівнях

Актуальність змін зумовлена нагальною потребою реформування державного управління у зв'язку із наявністю таких проблем, як:
  • Високий рівень корупції;
  • Надмірний бюрократизм;
  • Низька якість державних послуг;
  • Відірваність суспільства від державних рішень.
  • Відсутність контролю суспільства, популізм влади;
Досвід розвинених країн світу свідчить, що одним з ефективних засобів боротьби із переліченими суспільними явищами є запровадження системи електронного урядування та втілення принципів аутсорсінгу. Аутсо́рсинг (англ. outsourcing) — передача організацією частини її завдань, повноважень або процесів стороннім виконавцям, в випадку самоуправління громаді або її уповноваженим представника. Аутсорсинг часто використовується для скорочення витрат, недопущенню помилок при прийнятті рішень, залучення громади до управління державою чи регіоном. Давайте зробимо разом крок від «держави для чиновників» до «держави людей». Для розвитку демократії необхідно запровадити принцип аутсосінга, делегувавши значну частину по напрацюванню та прийняттю життєво необхідних рішень в управлінні державою та регіонами. Замість корумпованої бюрократичної машини обрати громадські Ради з питань економіки, політики та держаного управління. Ми створили тільки інструмент для реалізації цих завдань, питання впровадження цих новацій залежить від доброї волі державних діячів, та наполегливості громадян. Запровадження демократичних механізмів з елементами контролю, це тест для чиновників, та важливий показник їх відношення до своїх обов'язків та долі держави. Метою цієї статті є довести надзвичайну перспективність та ефективність електронного урядування як інструменту модернізації державної влади в Україні. Електронне урядування — це трансформація внутрішніх і зовнішніх відносин державних організацій на основі використання можливостей інформаційно-комунікаційних технологій з метою оптимізації державних послуг, підвищення рівня участі суспільства в питаннях державного управління та вдосконалення внутрішніх процесів.

Елементами електронного урядування є:

  1. Інформування громадян та бізнесу про діяльність державних та місцевих відомств.
  2. Надання державних послуг в режимі on-line.
  3. Залучення громадян та бізнесу до обговорення та прийняття управлінських рішень.
  4. Автоматизація діяльності окремих державних органів та міжвідомчої взаємодії.
Практичною суттю електронної форми уряду є об'єднання за допомогою інформаційно-телекомунікаційних технологій всіх міністерств і відомств відділів виконавчої та законодавчої влади на місцях, у єдиний комплекс із вищим ступенем інтегрування внутрішніх процесів і єдиним інтерфейсом із громадянином у вигляді веб-порталу електронного уряду. Стан електронного урядування в Україні на сьогодні можна охарактеризувати як інформування громадськості про діяльність державних органів із першими спробами запровадження державних послуг он-лайн. Запровадження повноцінної системи електронного урядування вимагає значної внутрішньої підготовчої роботи на рівні державних органів. Аналіз стану електронного урядування показав наявність великої кількості проблем, ключовими з яких є низький рівень фінансування проектів електронного урядування, не повністю сформована та суперечлива нормативно-правова база, відсутність політичної волі для пріоритетного виконання проектів електронного урядування. Таким чином, електронне урядування є однією з основних форм реформування державного управління в умовах інформаційного суспільства, яка дозволяє підвищити ефективність роботи державних органів та якість адміністративних послуг. В Україні, на жаль, мають місце спроби застосувати інноваційний інструмент електронного урядування до бюрократизованого та морально застарілого державного устрою. Результатом є низькі темпи впровадження електронного урядування внаслідок не сприйняття бюрократичною машиною явища, яке покликане її знищити. Однією з основних умов ефективності влади, належного урядування є якісне надання послуг її органами. Технології е-урядування здатні забезпечити цю якість шляхом оптимізації чи спрощення порядку і процедури їх надання. Звідси – е-урядування – технологія ефективності влади. Узагальнюючи усі визначення, е-урядування – це технологія організації державної влади за допомогою систем локальних інформаційних мереж та сегментів глобальної інформаційної мережі, яка забезпечує функціонування певних органів в режимі реального часу та робить максимально простим і доступним щоденне спілкування громадянина з органами влади. Практично кожна європейська країна має документ вищого рівня, в якому визначається національна політика щодо побудови ІС. При цьому, побудова інформаційного суспільства однозначно розуміється як підвищення конкурентоспроможності всієї країни, покращення якості життя населення, можливість збільшення темпів розвитку й переходу на передові економічні, торговельні, технологічні позиції. Така політика щодо побудови ІС в Україні визначається Законом України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», який був прийнятий 9 січня 2007 року з метою вдосконалення державного управління, відносин між державою і громадянами, становлення електронних форм взаємодії між органами державної влади та органами місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами, в якому передбачено, зокрема:
  • 1) впровадження механізмів надання органами державної влади та органами місцевого самоврядування юридичним та фізичним особам інформаційних послуг з використанням мережі Інтернет, передбачивши відповідні зміни в законодавстві;
  • 2) визначити статус і перелік обов'язкових електронних послуг, які повинні надаватися органами державної влади та органами місцевого самоврядування юридичним і фізичним особам, забезпечити реалізацію принципу "єдиного вікна";
  • 3) вжити додаткових заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для надання послуг із застосуванням ІКТ зокрема особам, які потребують соціальної допомоги та реабілітації;
  • 4) прискорити впровадження ІКТ в аграрному секторі економіки України, передбачивши надання широкої номенклатури електронних послуг населенню сільської місцевості;
  • 5) сприяння демократичним перетворенням у суспільстві шляхом забезпечення доступу населення до інформаційних ресурсів і систем надання інформаційних послуг органами державної влади та органами місцевого самоврядування із застосуванням мережіІнтернет, зокрема шляхом оприлюднення проектів відповідних нормативно-правових актів, впровадження нових форм взаємодії з громадськістю з використанням ІКТ (стосовно опитувань, консультацій, громадських експертиз тощо) тощо.

2. Місце е-урядування в інформаційному суспільстві

Серед інститутів, елементів функціонування і розвитку ІС важливе місце відводиться е-урядуванню, яке можна визначити як ефективну технологію, яка спрощує, полегшує спілкування громадян, бізнес-структур і органів влади на будь-яких рівнях і в усіх сферах. Функціонування інформаційного суспільства можливе лише за умов існування демократичної, правової держави, де панує принцип верховенства права, де влада здійснюється відповідно до принципів прозорості і відкритості, що є складовими належного урядування. Втілення технологій е-урядування у діяльність публічної адміністрації, з одного боку, дозволить підвищити її ефективність, а з другого – зробить її більш відкритою, а отже, підконтрольною громадськості. Застосування технологій е-урядування принципово змінює атмосферу взаємодії чиновників і населення. Кожен отримує можливість відстежувати події у діяльності органів публічної адміністрації, знати про їх плани роботи, безпосередньо вступати у взаємодію з ними без черг та зайвої бюрократії. Е-урядування – це автоматизація роботи з документами, із заявами громадян, довідками, ліцензіями, іншими актами, які легалізують певну діяльність особи. Це також і можливість особи відслідковувати долю її запиту, скарги, пропозиції, вимоги. Е-урядування забезпечує, перш за все, прозорість роботи державного апарату, знижує, якщо не ліквідує, залежність особи від сваволі чиновника, а отже – попереджає корупцію. Отже, е-урядування є інструментом демократизації суспільства, невід'ємною складовою, умовою функціонування «здорового» інформаційного суспільства. Е-урядування повинно вдосконалити взаємодію (взаємовідносини) між органами влади, бізнес-структурами та громадянами у таких основних сферах:
  1. якість життя громадян – сегмент «уряд для громадянина» (G2C);
  2. економічний розвиток – сегмент «уряд для бізнесу»; (G2B)
  3. ефективність роботи управлінського апарату – сегмент «уряд для уряду» (G2G)
Ключові слова до теми: е-урядування, веб-портал, веб-сайт, веб-ресурс (див. словник термінів та умовних скорочень і позначень) 1. Взаємодія: G2C Така взаємодія складається з трьох основних елементів: 1) Виконання обов'язку органів влади інформувати громадськість про свою діяльність через ІКТ. Реалізація такого обов'язку передбачає наявність веб-сайту у кожного (без винятку) органу влади (суб'єкта владних повноважень), на якому, як мінімум, повинна бути розміщена наступна інформація: 1. оперативна інформація про те, як публічна адміністрація функціонує, включаючи місію, фінансування, рахунки, стандарти, досягнення тощо, особливо якщо орган надає безпосередні послуги громадянам; 2. інформація про будь-які запити, скарги чи інші дії, які громадяни можуть здійснити щодо цієї публічної адміністрації; 3. інструкції щодо порядку та механізмів, використовуючи які громадяни можуть взяти участь у формуванні та реалізації державної політики, включаючи участь у законотворчому процесі; 4. види та типи інформації, якими володіє орган влади і форми, в яких ця інформація зберігається; 5. зміст будь-яких адміністративних чи політичних рішень, що впливають на суспільство, разом з причинами прийняття подібних рішень і матеріали щодо обґрунтування їх необхідності тощо. самоврядування Окрім того, цей елемент (інформування владою про свою діяльність) включає в себе створення веб-порталу, призначеного для інтеграції веб-сайтів органів влади та розміщення інформаційних ресурсів відповідно до потреб громадян. Постановою Кабінету Міністрів України №3/2002 «Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» від 04.01.2002 р. встановлено перелік обов'язкової інформації, яку повинні розміщувати центральні та місцеві органи виконавчої влади на своїх веб-сайтах та визначено порядок оновлення цієї інформації. Так, центральні органи виконавчої влади повинні розміщувати таку інформацію: найменування органу; основні завдання та нормативно-правові засади діяльності; структура та керівництво органу; прізвища, імена та по батькові керівників; місце-знаходження апарату, структурних підрозділів місцевих держадміністрацій (поштові адреси, номери телефонів, факсів, адреси веб-сайтів та електронної пошти); основні функції структурних підрозділів, а також прізвища, імена, по батькові, номери телефонів, адреси електронної пошти їх керівників; нормативно-правові акти з питань, що належать до компетенції органу; відомості про регуляторну діяльність органу; порядок реєстрації, ліцензування окремих видів діяльності у відповідній сфері (зразки документів, розрахункові рахунки для внесення необхідних платежів, розмір цих платежів тощо); зразки документів та інших матеріалів, необхідних для звернення громадян до органу; розпорядок роботи органу та час прийому керівництва підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління органу; цільові програми у відповідній сфері; відомості про проведення закупівлі товарів (робіт, послуг) за державні кошти; державні інформаційні ресурси з питань, що належать до компетенції органу; поточні та заплановані заходи і події у відповідній сфері; відомості про наявні вакансії. Окремо визначено перелік видів інформації, яку зобов'язані розміщувати на своїх веб-сайтах місцеві державні адміністрації. міські держадміністрації повинні розміщувати таку інформацію:
  • найменування органу;
  • основні завдання та нормативно-правові засади діяльності;
  • структура та керівництво органу;
  • прізвища, імена та по батькові керівників;Бібліотека
  • місце знаходження органу, його управлінь, відділів та інших структурних підрозділів, міністерств і комітетів (поштові адреси, номери телефонів, факсів, адреси електронної пошти веб-сайтів районних, районних у містах Києві та держадміністрацій);
  • основні функції структурних підрозділів, а також прізвища, імена, по батькові, номери телефонів, адреси електронної пошти їх керівників;
  • нормативно-правові акти з питань, що належать до компетенції органу;
  • плани підготовки органом проектів регуляторних актів та зміни до них;
  • повідомлення про оприлюднення проектів регуляторних актів, проекти цих актів і аналіз їх регуляторного впливу;
  • звіти про відстеження результативності прийнятих органом регуляторних актів;
  • відомості про регуляторну діяльність органу;
  • порядок реєстрації, ліцензування окремих видів діяльності у відповідній сфері (зразки документів, розрахункові рахунки для сплати необхідних платежів, розмір цих платежів тощо);
  • зразки документів та інших матеріалів, необхідних для звернення громадян до органу;
  • розпорядок роботи органу та часи прийому керівництва;
  • виконання бюджету відповідного рівня;
  • показники розрахунків за енергоносії;
  • відомості про сплату місцевих податків і зборів, комунальних платежів, у тому числі, тарифи та пільги окремим групам платників, розрахунки юридичних і фізичних осіб з бюджетом відповідного рівня;
  • самоврядування 2-min
  • установи і заклади соціальної сфери;
  • підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління органу;
  • цільові програми у відповідній сфері;
  • відомості про проведення закупівлі товарів (робіт, послуг) за державні кошти;
  • поточні та заплановані заходи і події у відповідній сфері;
  • відомості про наявні вакансії;
  • перелік комунальних підприємств, правоохоронних органів, лікувальних, оздоровчих, дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, які знаходяться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, із зазначенням адреси, номерів телефонів, розпорядку роботи;
  • порядок оскарження рішень, прийнятих органом відповідного рівня;
  • державні інформаційні ресурси з питань, що належать до компетенції органу.
  • Міські держадміністрації додатково розміщують інформацію про районні, районні у містах Києві та держадміністрації, а саме:
  • найменування органу;
  • основні завдання та нормативно-правові засади діяльності;
  • структура та керівництво органу;
  • місце знаходження органу і підпорядкованих йому управлінь, відділів та інших структурних підрозділів (поштові адреси, номери телефонів, факсів); основні завдання структурних підрозділів органу, а також прізвища, імена, по батькові, номери телефонів, адреси електронної пошти їх керівників;
  • нормативно-правові акти з питань, що належать до компетенції органу;
  • плани підготовки органом проектів регуляторних актів та зміни до них;
  • повідомлення про оприлюднення проектів регуляторних актів, проекти цих актів і аналіз їх регуляторного впливу;
  • звіти про відстеження результативності прийнятих органом регуляторних актів;
  • відомості про регуляторну діяльність органу;
  • порядок реєстрації, ліцензування окремих видів діяльності у відповідній сфері, зразки документів та інших матеріалів, необхідних для реєстрації та отримання відповідної ліцензії (розрахункові рахунки для0 внесення платежів, розмір цих платежів тощо);
  • розпорядок роботи керівництва і працівників органу;
  • відомості про виконання бюджету відповідного рівня;
  • показники виплати заробітної плати, грошового забезпечення, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат;
  • показники розрахунків за енергоносії;
  • оргструктура-min
  • відомості про сплату місцевих податків і зборів, комунальних платежів, у тому числі діючі тарифи та пільги окремим групам платників, розрахунки юридичних і фізичних осіб з бюджетом відповідного рівня;
  • установи і заклади соціальної сфери;
  • відомості про проведення закупівлі товарів (робіт, послуг) за державні кошти;
  • перелік комунальних підприємств, правоохоронних органів, лікувальних, оздоровчих установ, дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, які знаходяться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці із зазначенням адреси, номерів телефонів, розпорядку роботи.
  • Інформація, розміщена на офіційних веб-сайтах повинна оновлюватися одразу після зміни відомостей. Цією ж Постановою обумовлено створення Єдиного веб-порталу виконавчих органів влади (www.kmu.gov.ua ) що має забезпечити інтеграцію веб-сайтів органів виконавчої влади та розміщення інформаційних ресурсів відповідно до потреб громадян. Портал на сьогодні створено і він функціонує як інтегрований веб-ресурс виконавчої влади. Однак, щодо Постанови, то вона лише частково виконується. Крім того, вона стосується тільки органів виконавчої влади.
2) Інтерактивне спілкування між органами влади та громадянами, спілкування за допомогою е-пошти, а саме: можливість громадян звертатися (подавати звернення) до органів влади з різних питань та отримувати відповіді на звернення як за допомогою електронної пошти, так і у режимі он-лайн. Для цього веб-сайти органів влади повинні бути придатними для такого інтерактивного спілкування. Програмне забезпечення повинно дозволяти відслідковувати рух звернення з моменту його надходження до моменту його розгляду і виконання; визначення типу (переліку) звернень, які підлягають чи не підлягають розгляду і виконання. 3) Надання органами влади адміністративних послуг через ІКТ. Цей елемент передбачає отримання адміністративної послуги «безпосередньо» в Інтернет. Тобто, громадянин, заповнивши певну анкету (реєстраційну картку, бланк заявки) безпосередньо на веб-сайті відповідного органу, або заповнивши анкету (заявку) в електронній формі і надіславши її у відповідний орган влади, може отримати ту чи іншу адміністративну послугу, наприклад, зареєструватися суб'єктом підприємницької діяльності. Переваги: додатковий спосіб спілкування громадян і органів влади; зручність як для громадян, так і для влади; зниження вартості послуг; економія часових та матеріальних ресурсів; підвищення індивідуальної спрямованості (орієнтованості) послуг (орієнтація на потреби громадян); прозорість і відкритість публічної адміністрації; підвищення рівня поінформованості населення про види і порядок надання послуг органом влади, про державну та регіональну політику та способи участі громадян у її виробленні та реалізації; зниження бюрократії та рівня корупції; підвищення рівня демократії та відкритості суспільства. 2. Взаємодія G2B Для даного типу взаємодії характерні практично усі ознаки та переваги, що і для взаємодії G2C. Така взаємодія передбачає здійснення через ІКТ усіх трансакцій (господарської діяльності), які потребують «втручання» (реєстрація, ліцензування, укладання договорів тощо) органів влади. Додатковими перевагами взаємодії G2B є: налагодження партнерства (співпраці) між органами влади та бізнес-структурами; підвищення конкурентоспроможності бізнес-структур; зростання економічного добробуту у суспільстві. 3. Взаємодія G2G Така взаємодія передбачає, перш за все, організацію електронного документообігу в органах влади. Це включає такі завдання щодо: 1) технічного, технологічного забезпечення: усіх органів влади ІКТ з їх підключенням до локальної електронної мережі; підвищення якості існуючого зв'язку; створення інтегрованого інформаційно-телекомунікаційного середовища урядових структур; забезпечення інтерактивності в урядових комп'ютерних інформаційних системах; максимальна уніфікація інформаційних процесів та процедур; використання завжди і усіма органами влади електронного цифрового підпису, як юридичного інструмента електронного документообігу; максимальне використання існуючих систем збору, оброблення та збереження накопиченої інформації; заходів щодо захисту інформації, методів фільтрації й запобігання розповсюдженню інформації, визнаною відповідно до закону, з обмеженим доступом. 2) правого забезпечення – прийняття необхідних нормативно-правових актів для реалізації законів про електронний документ та електронний документообіг, та електронний цифровий підпис; 3) кадрового забезпечення – підвищення комп'ютерної грамотності і компетентності публічних службовців (державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування), формування їхньої внутрішньої мотивації для застосування ІКТ в процесі обслуговування населення та бізнес-структур. Додаткові переваги: оптимізація управління; підвищення оперативності та ефективності діяльності публічної адміністрації; підвищення якості надання адміністративних послуг; підвищення кваліфікації публічних службовців.  1. Сутність е-демократії як явища Впровадження технологій е-урядування приведе до корінного переосмислення ролі і функцій органів влади. Громадяни опиняться «за кермом», а послуги і інформація для населення будуть надаватися тоді, там і таким чином, як воно цього захоче. Завдяки простій взаємодії з органами влади і доступу до публічної інформації, офіційних документів і рішень органів влади, громадяни будуть краще поінформовані і з більшим бажанням братимуть участь у процесі вирішення державних справ. Отже, це забезпечить широку участь громадськості у процесі прийняття рішень. З вищенаведеного видно, що е-урядування тісно пов'язане з таким явищем, як електронна демократія, яка відображає можливість кожного брати участь у формуванні та реалізації державної політики, прийнятті рішень органами влади, використовуючи при цьому інформаційні технології для двостороннього інтерактивного зв'язку між державою (органами влади) та громадянами. Суть електронної демократії зводиться до використання інформаційних технологій з метою посилення демократичних процесів в умовах існування представницької демократії. Мета електронної демократії полягає у створенні фундаменту для участі громадськості у прийнятті «державних» рішень, здійснення впливу на формування і реалізацію державної політики, вирішення питань місцевого значення, посилення прозорості та підзвітності органів влади громадянам. Також електронна демократія включає в себе електронні вибори як елемент представницької демократії. 2. Співвідношення е-демократії та е-урядування на практиці Розглянувши модель та проаналізувавши принципи е-урядування, нескладно побачити і його реальні переваги. Окрім оптимізації механізмів публічного адміністрування за рахунок поступового впровадження функціональних модулів G2G, G2B та G2C, е-урядування активізує такий соціально важливий процес, як формування електронної демократії. Комп'ютеризація, універсальний доступ, електронна пошта, дистанційне навчання протягом усього життя, комп'ютерна грамотність, електронне голосування та інші елементи інформаційного суспільства, впровадження яких прямо або опосередковано сприяє впровадженню технологій е-урядування, активізує соціальну позицію громадян, стимулює їх до більш широкого використання своїх прав, участі у процесі творення і реалізації державної політики. Електронна демократія є атрибутом захисту громадянами своїх інтересів і визначення форм співпраці з державою за допомогою технологій е-урядування. Якщо сектори, G2B, G2C (як і зустрічні — B2G, C2G) — це спосіб найбільш ефективної взаємодії між урядом і суспільством, використання визначених можливостей, забезпечених технологіями е-урядування, то е-демократія — інструмент формування цих можливостей. Тобто, через е-демократію фізичні і юридичні особи визначають, які саме послуги та яким чином їх надаватиме уряд, встановлюють відповідальність у рамках взаємодії, формують образ держави і суспільства — і е-урядування як окремого соціального інституту. Таким чином, електронна демократія — явище більш масштабне, ніж е-урядування. Але передумови для її формування створює саме впровадження останнього, оскільки дає поштовх громадянам і компаніям для використання можливостей ІТ на державному рівні — спочатку через використання G2B і G2C і отримання конкретних вигод та результатів роботи сервісу G2G. Звідси випливає перша перевага е-урядування – забезпечення умов для розвитку електронної демократії. Отже, е-урядування не може існувати без електронної демократії і навпаки. Умовою для цих явищ є існування демократичного суспільства та правової держави. 1. Завдання та етапи впровадження технологій е-урядування в Україні Для того, щоб визначити завдання е-урядування, необхідно усвідомлювати, що впровадження цих технологій у діяльність публічної адміністрації – це, насправді, складний процес, обумовлений певними факторами: вертикальною структурою адміністрації, недостатнім розумінням реального стану речей з боку службовців, недостатнім рівнем поінформованості про переваги е-урядування, невизначеністю правового регулювання доступу до публічної інформації тощо. Відповідно до практики застосування технологій е-урядування у зарубіжних країнах, можна виділити п'ять етапів його впровадження. На першому етапі створюються веб-сторінки різних міністерств, комітетів, які містять інформацію про їхню місію і напрями діяльності. Веб-сторінки органів влади, як правило, не підтримуються централізовано і не об'єднуються в єдиний портал. На цьому етапі органи влади використовують мережу для розміщення інформації про себе для зручності громадян і ділових партнерів. Це – веб-сторінки, що передбачають односторонній зв'язок. На другому етапі з'являються перші елементи інтерактивності (наприклад, можливість ставити запитання і отримувати відповіді через електронну пошту); можна отримувати зразки деяких довідок і бланків. Відбувається постійне оновлення новин про діяльність органів влади. Фактично на цьому етапі веб-сторінки органів влади стають інструментами для двостороннього спілкування, що дозволяє особам повідомляти нову інформацію про себе, наприклад, про зміну адреси (замість того, щоб дзвонити або надсилати повідомлення про це). Третій етап передбачає реальну інтерактивність – можливість здійснювати деякі операції в он-лайновому режимі. Наприклад, сплату штрафів, замовлення паспортів, продовження дії деяких ліцензій і патентів. Така форма е-урядування, що полягає не стільки в інформуванні, скільки в обслуговуванні, передбачає створення спеціальних веб-сторінок для підтримки цих послуг, і не тільки для центральних, але й для місцевих органів. Четвертий етап – створення об'єднаних порталів міністерств, комітетів, служб тощо, через які можна здійснювати будь-які види трансакцій, для чого раніше необхідно було звертатися безпосередньо у даний орган влади. Через регіональні портали стає можливою реєстрація підприємств, оформлення фінансових документів, легалізація іноземних документів і т. д. З'являються регіональні портали, які поєднують у собі як весь спектр державних послуг, так і послуги недержавного сектору – підключаються системи електронної комерції, інтернет-банкінгу тощо. На п'ятому етапі відбувається створення електронної системи публічної адміністрації на основі єдиних стандартів, а також урядового порталу як єдиної точки доступу до всіх послуг – і для громадян, і для бізнесу. Цей етап передбачає наявність порталу, що інтегрує весь комплекс адміністративних послуг і забезпечує доступ до них, виходячи з потреб і функціональних аспектів, а не з існуючої структури департаментів чи інших відомств. Просте ім'я для входу в систему і пароль дозволять користувачу спілкуватися з будь-яким підрозділом уряду. У багатьох іноземних урядах уже є плани створення таких порталів, однак у даний час лише два подібних сайти мають рівень вище місцевого: MAXІ, створений в австралійському штаті Вікторія, і eCіtіzen Centre, створений у Сінгапурі. З метою впровадження та функціонування е-урядування в Україні ми готові послідовно вирішити чотири завдання: 1. Організація електронного документообігу в органах державної влади і органах місцевого самоврядування. Це завдання передбачає досягнення таких результатів щодо технологічно-технічного, правового, кадрового, економічного забезпечення, про що йшлося раніше. 2. Інформування громадян про діяльність органів влади через ІКТ. Ми пропонуємо розробку веб-сторінок у кожного органу влади, та пов'язати їх між собою де повинна міститися уся необхідна інформація, що ілюструє призначення, компетенцію того чи іншого органу, а також створення урядового (місцевого) веб-порталу, призначеного для інтеграції веб-сайтів органів виконавчої влади та розміщення інформаційних ресурсів відповідно до потреб громадян. Кабінет Міністрів України Постановою від 4.01.2002 р. № 32 затвердив Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади, а також зобов'язав оприлюднювати через Інтернет органами виконавчої влади інформацію (зміст та обсяг) про свою діяльність. На сьогодні майже усі органи державної влади мають свої власні веб-сторінки. Це, в основному, стосується центральних та місцевих органів виконавчої влади, Верховної Ради України та ін. Проте, на сьогодні, існують проблеми не стільки в наявності сайтів, скільки в якості інформації, яка на них розміщена. Позитивним кроком на шляху організації електронного документообігу, а також забезпечення інформування громадян, є створення і функціонування веб-порталу органів виконавчої влади (http://www.kmu.gov.ua/), призначеного для інтеграції веб-сайтів органів виконавчої влади та розміщення інформаційних ресурсів відповідно до потреб громадян (уведений в дію в листопаді 2002 року). Проте, на сьогодні основною метою функціонування цього порталу є усього лише можливість пошуку певної інформації, документів чи їхніх зразків. 2Постанова Кабінету Міністрів України від 4.01.2002 р. «Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» за № 3http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 3. Забезпечення можливості звернення громадян до органів влади через ІКТ. Щоб ця система ефективно діяла, ми створили таке програмне забезпечення, яке б дозволяло прослідкувати рух звернення з моменту його надходження до моменту його виконання; визначення типу (переліку) звернень, які підпадають чи не підпадають під такі, що потребують чи не потребують розгляду і виконання (є чи не є юридично значимі). Необхідно внести зміни до Закону України «Про звернення громадян» у частині регламентації процедури звернення громадян через Інтернет (порядок подачі такого звернення, строки розгляду тощо). 4. Надання адміністративних послуг через ІКТ. Це означає, що громадянин, заповнивши певну анкету (реєстраційну картку, бланк заяви) безпосередньо на сайті, або заповнивши анкету в електронній формі і надіславши її електронною поштою у відповідний орган влади, може отримати ту чи іншу адміністративну послугу, наприклад, зареєструватися суб'єктом підприємницької діяльності. Це завдання включає розроблення та прийняття нормативно-правових актів, які би регламентували процедуру надання адміністративних послуг через Інтернет; програмне забезпечення здійснення контролю за наданням адміністративних послуг з боку вищих органів влади щодо підпорядкованих їм органів. Надання адміністративних послуг органами державної влади і органами місцевого самоврядування через ІКТ зробить «спілкування» особи з державою прозорим і більш ефективним. Для досягнення успіху у запровадженні е-урядування у нашій державі, потрібно виконати ще багато завдань, пройти чимало етапів, адже Україна находиться тільки на першому етапі, який також вимагає підвищення якості. Поряд з тим, не можна не помітити, що з кожним днем ситуація змінюється на краще, нехай не так швидко, а поступово. Потрібно пам'ятати, що для виконання вказаних завдань визначальною є роль і функції держави в особі її органів, які повинні керуватися високою мотивацією для втілення цих процесів у життя. Для цього службовці, перш за все, повинні усвідомлювати потребу у цьому, розуміти істотні переваги е-урядування. І уже тут первинними є популяризація ідеї е-урядування, навчання службовців цих технологій, а також їх переваг. А це вже наполеглива праця, функції громадського сектору і бізнесу. 2. Основні проблеми впровадження технологій е-урядування в Україні Виходячи з описаних у попередньому питанні етапах впровадження е-урядування, Україна перебуває на етапі інформування (і то, далеко не на належному рівні) органами влади про свою діяльність. Лише в деяких органах влади застосовують певні елементи електронного документообігу (Державна податкова адміністрація, Пенсійний фонд, Міністерство внутрішніх справ, Держкомстат, Ліцензійна палата, Торговельно-промислова палата, Держкомпідприємництва, Держстандарт, Державна митна служба). Виникає одразу запитання: а що не вистачає Україні для організації повного функціонування електронного урядування і що на сьогодні у цій сфері вже досягнуто. Першою і основною проблемою є відсутність мотивації, політичної волі (волі відповідних органів влади) у цій сфері, що передбачало б взяття відповідальності за її реалізацію. По-друге, існує проблема доступу до Інтернету. Головним каналом зв'язку електронного урядування з користувачами системи — це Інтернет. Але ефективно працювати технології електронного уряду почнуть лише за умови доступу до Інтернету не менш ніж у 60% населення країни. Хоча рівень інформаційної культури суспільства значно зріс, вільний вихід в Інтернет через домашні комп'ютери в Україні має обмежене число громадян, і масове використання Інтернету в нашій країні — справа не найближчого майбутнього. Що стосується мережної інфраструктури, то необхідно належним чином вплинути на розвиток телекомунікацій в областях, невеликих містах і сільській місцевості, де мешкає близько половини населення України3 . Наступною, і надзвичайно важливою, проблемою є кваліфікація державних службовців. Навіть, якщо практично всі кабінети державних службовців і обладнані комп'ютерами, то працювати з ними уміють далеко не всі, не говорячи вже про користування Інтернетом. Неналежно виконується обов'язок органів влади розміщувати на власних веб-сторінках необхідну інформацію, що ілюструє призначення, компетенцію того чи іншого органу. У цьому аспекті слід ще раз згадати, що ігноруються норми Постанови Кабінету Міністрів України від 4.01.2002 р. № 3 «Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади». Валерій Свириденко. Джерело: ГО Народний Почин
Добавил: Alter Idea Дата: 2015-03-19 Раздел: Госстрой
socialfacebooktwitterpinterest