Меню

Яценюк та Народний фронт втрачають свої позиції - дослідження

Партійні рейтинги Згідно з даними соціологічного дослідження, проведеного Центром ім. Розумкова, найбільших електоральних втрат за останні 6 місяців зазнав Народний Фронт А.Яценюка. Вірогідність подолання 5-відсоткового бар'єру "Батьківщиною" та Радиуальною партією - під питання. В свою чергу, "Свобода" надалі продовжує своє електоральне падіння, вірогідність попадання цієї політичної сили до майбутнього парламенту наближається до критичної відмітки. graf1 Якщо б парламентські вибори пройшли цієї неділі, то за всі партії, які потрапляють до парламенту, прголосовали б майже 30,2%, і це з розрахунком на 3 політичні сили. Такий  рівень концентрації електорального капіталу демонструє, що діюча партійна система ще знаходиться на рівні формування і поки не знайшла системної "точки  опори", якою останні 15 років був президент, точніше кажучи, прагнення президентської "вертикалі влади" сформувати в тому чи іншому іигляді пропрезидентську більшість в парламенту. Вочевидь, зараз будь-які маніпуляції з депутатськими мандатами не призведуть до інституціонального посилення  президента, але ж отримані дані явно грають ані на міцність коалціції, яка вважається "конституційною (рівень концентрації електорального капіталу - більше 67%), ані на впливовість глави держави на дії парламентаріїв. За таких умов вірогідність ситуативних голосувань тільки буде посилюватися, хоча сама коаліція, формально збережеться на деякий час. Звичайно, що в пеу. ріод передвиборчої кампанії слід очікувати перерозподілу потенціальних голосів виборців, а Народний фронт, Радикальна партія та "Батьківщина" підтягнуть свої резерви, але ж тенденція очевидна: додаткові 13,5% цієї "трійці" не зможуть вплинути на перегляд української партійної карти, адже вождистські організації почали відходити на другий план українського політикуму. Звичайно, БПП зберегає свої позиції, але в електоральному відношенні отримані 14,1% повністю співвідносяться з електоральними резервами президентського рейтингу, - неважливо, хто править перший рік, Порошенко, Янукович або Ющенко. До того ж не будемо забувати, що А.Яценюк дійсно взяв на себе весь удар соціально-економічної політики, тоді як до Порошенка у потенційних виборців є політичні та геополітичні питання, щоправда, некритичного плану. Крім того, помітимо, що інтегральні показники всіх гравців, присутніх в парламенті, в сумі дають 43,7%, що також мало співвідноситься з тезою про міцність коаліційних зобовязань. Нагадаємо, що після жовтневих рівень концентрації електорального капіталу становив 77,46%, тобто зараз десь "гуляє" майже тритина виборців - 33,76%, які наприкінці минулого року дозволили легітимізувати пропрезидентську конституційну більшість. Куди перейдуть ці віборці, коли розпочнеться передвиборчий процес, важко сказати. Не виключно, що громадські рухи зможуть репрезентувати ще одну нову альтернативу старим "системним" гравцям, але це станеться тільки в тому випадку, якщо старі еліти неохоче погодяться на допуск в політичне поле дійсно постмайданівських партій. Президентські рейтинги Дослідження Центру ім. Розумкова також продемонструвало явне електоральне лідерство П.Порошенко. Але разом із тим тенденції, що спостерігаються на українському партійному полі, цілком характерні і для потенційних президентських перегонів. graf2 Так, з одного боку, 19,4% теперішнього президентського рейтингу П.Порошенко порівняно з невеличкими аналогічними показниками інших лідерів, в принципі, нічого не говорять, - президентські вибори ще далеко. Але, з іншого боку, рівень концентрації електорального капіталу становить 52,5%, а це практично співвідноситься з 54,7% голосів виборців, які П.Порошенко отримав під час позачергових березневих виборів 2014 років. Тобто діючі рейтинги всіх кандидатів - це електоральні "хвилі" в межах однієї президентської легітимності. Простіше кажучи, це електоральні голоси поза межами реального рейтингу президента. Водночас виходить, що половина населення шукає (скоріше, поки не шукає) інші президентські альтернативи. Тобто українське суспільство знаходиться в ситуації відсутності конкурентної політичної боротьби, але й разом із тим не намагається "концентруватичя" навколо жодної політичної сили. І в цьому полягає головний позитив: українське суспільство має в своєму розпорядженні прихований демократичний потенціал. Проблема лише в інституціоналізації цього потенціалу: якщо українці побачать механізми впливу на прийняття політичних рішень, то такий потенціал буде зреалізований. Якщо ні, розробка компромісного рішення, за яким буде формуватися конституційна модель Української держави, триватиме ще довго. Нової концентрації політичної влади ніхто не допустить, - це теж вже очевидно.
Добавил: Alter Idea Дата: 2015-03-24 Раздел: Блог-пост